Як одному із подружжя поділити статутний капітал товариства: Сімейний адвокат

Бізнес подружжя стоїть на третьому місці по затребуваності в суперечках про розподіл сімейного майна після нерухомості та автомобілів. За словами юристів та враховуючи стан законодавства, відсудити фірму у чоловіка не так просто, але досить реально.
На що претендувати?

Частки, внесені в капітал будь-яких комерційних організацій і нажиті в період шлюбу, є спільною власністю подружжя і за загальним правилом визнаються рівними, якщо інше не передбачено шлюбним договором. Фірма як спільна подружня власність має свої особливості. По-перше, спільним майном є саме частка в статутному капіталі компанії, але не майно, закріплене за нею. По-друге, у разі згоди на пропозицію про виплату грошової компенсації замість частки в бізнесі, чоловік діє на свій ризик: якщо планована діяльність компанії виявиться прибутковою, він позбавляється отримання майбутніх доходів підприємства, якщо ж збитковою - навпаки, може отримати вигоду.

Велику помилку роблять ті, хто намагається відсудити фірму у чоловіка, що займається підприємництвом без утворення юридичної особи.

У цьому випадку бізнес не поділяється на частки, він може належати лише одній особі - індивідуальному підприємцю, і відсудити можливо лише майно, отримане від підприємницької діяльності в період шлюбу. На участь у бізнесі та отримання від нього прибутку чоловік, який улаштував розділ майна, претендувати не зможе.

«Розвести» і розлучитися: хитрощі бізнесменів

Фірма, яка приносить дохід подружжю, не завжди безпосередньо і повністю належить чоловікові. Він може бути лише кінцевим вигодонабувачем, або інакше кажучи, бенефіціаром, що є засновником компанії, яка, в свою чергу, має частку в бізнесі, що приносить дохід. Цей ланцюжок може бути довшою, а частка кожного з ланок становити не більше 20% статутного капіталу. Така нехитра і досить поширена схема ведення бізнесу створює ряд проблем в судовому процесі - від труднощів в отриманні інформації про кінцевих бенефіціарів до непередбаченої продажу активів компанії.

«Інформацію про ланцюжок власників бізнесу в окремих випадках можна отримати через суд в податкових органах, однак у тих випадках, коли мова йде про великий бізнес, активи компанії можуть бути оформлені на офшорні фірми, і отримання необхідної інформації буде можливо у виняткових випадках, наприклад, при здійсненні кримінального переслідування. Питання про покладання на офшорні компанії обов'язки щодо розкриття інформації про власників давно обговорюється українською владою, але поки залишається відкритим. На даний час таку інформацію можливо отримати про власників банків.

Крім того, не виключено, що довідавшись про судовому процесі, чоловік вживе заходів до продажу активів підконтрольним особам або родичам, прагнучи не допустити розділу фірми.

Щоб уникнути такої ситуації, юристи рекомендують разом з позовом подавати до суду заяву про його забезпечення, тобто заборону по відведенню активів: є шанси, що майно буде заарештовано і чоловік не встигне продати її до суду. Однак якщо у випадку прямої участі чоловіка в компанії, що приносить дохід, ще можна спробувати оскаржити угоду з продажу і, в крайньому випадку, розраховувати на виплату вартості частки в грошовому еквіваленті, то з чоловіком, який стоїть на чолі бізнес-піраміди, сперечатися не буде про що. Спільним майном буде тільки частка чоловіка, безпосередньо йому належить, а не частки у підконтрольних фірмах.

Тим не менш, в Україні питання про розподіл бізнесу часто вирішуються в обхід законодавства і суду. У багатьох випадках достатньо лише зібрати компромат на бізнесмена - і сторони вже мирно домовляються про умови угоди. До слова про вітчизняну специфіку - останнім часом все більш помітна тенденція, де частку в бізнесі намагається відсудити не дружина, а чоловік.

Для дружини одного з бізнесменів суд за позовом про розділ майна завершився присудженням їй лише дійсної вартості частини частки, що належить чоловікові. На саму частку вона розраховувати не змогла: статут товариства забороняв поступку часток у капіталі третім особам.
Іншими словами, позивачка втратила права на отримання прибутку від подальшої діяльності компанії.

Однак це не самий гнітючий приклад. Так, якщо чоловік не буде прямим власником компанії, що приносить прибуток, отриманий по суду вартість частки в грошовому вираженні може не покрити навіть витрати на послуги юриста з ведення судової справи. Адже компанія, яка не веде діяльність самостійно, як правило, майна не має, а вартість частки подружжя в ній незначна. Тому, думаючи про розподіл подружнього фірми, варто поглянути на установчі документи підприємства.

Чи можна відсудити фірму, створену до реєстрації шлюбу?

Вартість підприємства як майнового комплексу довгострокового користування може змінюватися в часі, в тому числі, бути значно збільшена. Разом з тим, якщо буде встановлено, що в період шлюбу за рахунок спільного або індивідуального майна обох подружжя або праці одного з них було зроблено вкладення, значно збільшують вартість підприємства, воно може бути визнано сумісною власністю. Приміром, на це можна розраховувати в разі, якщо чоловік вимагає розділу фірми, в яку він вклав власні кошти або працівником якої він є. Однак судова практика в даному напрямку поки не сформувалася.

Оцінюючи перспективи судових спорів про розподіл бізнесу при розірванні шлюбу, можна зробити невтішний висновок: схеми, що дозволяють обмежити допуск до участі у фірмі третіх осіб, працюють на руку бізнесменам, які не бажають ділитися своїм підприємством.

Проте, виникнення розбіжностей між подружжям під час шлюбу непередбачувано. При цьому жоден із страховиків не візьметься страхувати фірму від сімейного переділу, а судовий позов не у всіх випадках буде надійним варіантом захисту прав на спільно побудований бізнес.

Тому краще заздалегідь подбати про те, щоб прописати умови про його розділі в шлюбному контракті.
Судова практика частково визначилась з приводу розподілу майна подружжя, внесеного до статутного фонду товариства. Належність майна до спільної власності подружжя підтверджується не тільки фактом купівлі його під час шлюбу, але й участі подружжя засобами чи працею. Стаття 60 Сімейного кодексу визначає право спільної власності подружжя на майно, суд повинен встановити джерело його отримання майна або купівля його за спільні кошти подружжя.

Ознаки, які дозволяють надати спірного придбаному майну режим спільного майна, є:

1) час, коли було придбано майно;
2) грошові кошти, за які таке майно було придбано;
3) ціль придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Таким чином, у разі встановлення вищезазначених ознак та визначення критеріїв норма ст. 60 Сімейного кодексу вважається вірно застосованої.
Таким чином грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право другого з подружжя на спільні кошти трансформується в право вимоги на виплату частини вартості такого внеску.