Обов’язковість згоди іншого із подружжя при відчуженні спільного майна

У подружжя нерідко виникають конфлікти, коли один із них може відчужувати майно на чиюсь користь, скажімо, дарувати його або його частки батькам, дітям, колишній дружині. Або робити самостійно, не погоджуючи з іншим великі покупки, або продавати майно, робити його об'єктом застави у кредитних відносинах.

Якщо шлюбним договором не було встановлено режим користування майном, лише в судовому порядку такі проблеми можуть бути вирішені.

Але щоб не виникало подібних суперечок, важливо звернутися до професійного адвоката, до того, як укласти шлюб, або перед тим, як відчужити, він допоможе розбіратися в особливостях відчуження майна.

Але якщо ситуація вже стала конфліктною, адвокат буде представляти інтереси сторони в суді та довести нові факти, які обов'язково будуть враховані, щоб відстояти свого підзахисного.

Отже, щоб розбіратися, що «моє», що «спільне», важливо знати наступні положення законодавства.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Що є дошлюбна власність?

Особистою приватною власністю дружини, (чоловіка) є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (Постанова ВCУ від 01.07.2015 р. справа № 6-612цс15 та від 16.12.2015 р. справа № 6-2641цс15).

Це означає, що на цей перелік діє безсумнівне право власності, а інше подружжя лише цим користується, але не має права його відчужувати ,як під час шлюбу, так і після його припинення.

Право власності під час шлюбу

Якщо до укладання шлюбу кожний з подружжя має певну власність, вона його, якщо не буде подарована іншому подружжю, тоді, відповідно до договору дарування, власником є він. Скажімо, якщо чоловік має у власності автомобіль, якщо він дарує його дружині за нотаріальним договором, він переходить у її власність дружини. Тож, це не буде вже його власність або сумісна власність.

Звернення до суду з вимогою виділити йому частку майна для користування, або встановити судом право користування є лише правом, а не обов'язком подружжя, а тому якщо його не реалізувати, відповідні об'єкти, набуті за наявності зазначених обставин, вважатимуться спільним майном подружжя.

Скажімо, якщо автомобіль було куплено під час шлюбу, він є сумісною власністю, і кожен з подружжя може ним на рівних володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Але знову ж таки, для того, щоб мати частку з цього автомобіля, потрібно, щоб інша сторона в судовому засіданні довела своє вкладення коштів в це майно, щоб претендувати на нього.

Якщо одним з членів виграв виграш в лотерею, то право власності на нього має також інший з подружжя, бо це майно розглядається як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3ст. 61 СК України).

Таким чином, з моменту реєстрації шлюбу починає діяти презумпція спільності щодо всього майна подружжя.

А що може бути предметом спільної власності подружжя?

Це можуть бути квартира, земельний пай, жилі, дачні, садові будинки, окремі земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, тощо. Спільною у подружжя є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одного із подружжя, і це виникає з моменту одержання одним із подружжя як готівки, так і зарахування коштів на його банківський рахунок.

Спільним майном може вважатися як депозит одного подружжя та права на нього іншого, так і кредит одного з подружжя є спільним.

Речі для професійних занять (медичне обладнання, слюсарське, інше), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Щодо речей для професійних занять подружжя, то незважаючи на те, що вони використовуються, як і речі індивідуального користування, лише одним із подружжя, однак, належать до спільної сумісної класності подружжя, оскільки шляхом використання речей для професійних занять одним із подружжя здобуваються засоби для існування всієї сім'ї. Тому, відчужувати їх, можна лише за спільною згодою.

Той, хто відчужував майно, повинен довести, що він діяв виключно в інтересах сім'ї.
Частиною 4 ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тобто, якщо це потрібно на лікування члена родини і немає інших коштів, щоб компенсувати ці витрати, або є інші покупки більш доцільними, або продаж майна є єдиним способом заплатити за навчання дитини, чи віддати спільний борг. І на переконання цього повинні бути належні аргументи і докази – чеки, довідки, показання свідків.

Відповідно до ч. 2ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Бо в цьому порушується право іншого на власність, якщо витрати були недоцільними, або непогодженими. Якщо планується укладатися не дрібний правочин, нотаріус повинен вимагати згоду іншого члена подружжя на відчуження спільного сумісного майна у письмовій формі як добровільну.

Але якщо в суді буде встановлено, що було недодержано подружжям письмової форми правочину, встановленої законом, це не означає їх недійсність. Проте, інший подружжя має право на компенсацію вартості відчуженого майна.

Якщо чоловік та жінка проживають к фактичних шлюбних відносинах, на них поширюються відносини спільної сумісної власності жінки та чоловіка, подібно тому, які виникають і в шлюбі. Але вони, які ті, хто перебувають в шлюбі, при бажанні, можуть укласти нотаріальний договір прописавши правило користування та відчуження майна.
Завжди, при розпорядженні своїм майном чоловік та дружина повинні враховувати інтереси дітей, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним. Відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, яке є особистою приватною власністю одного з подружжя, що має дитину (хоча б і не усиновлену іншим), потрібна попередня згода органів опіки та піклування та представництва інтересів дітей в суді.

Але якщо було відчуження майна, і гроші бути витрачені на те, що більше вказує на марнотратство, скажімо, предмети розкоші, в яких немає потреби, або витрачені були на пияцтво, азартні ігри, «борги» невідомо кому, без укладання договору, тоді, інша сторона буде визнана постраждалою. І має право на відшкодування тієї частини власності, яка їй належить за законом.

Це може бути не лише в площині як цивільного права, але й кримінального, як крадіжка або шахрайство.

Обов'язковість згоди іншого подружжя при відчуженні спільного майна визначається законодавством країни, де знаходиться спільна власність. Нижче наведено загальну процедуру для більшості юрисдикцій.

Визначення статусу майна: Спочатку необхідно визначити, яке майно є спільним для подружжя і яке є окремим майном кожного з них. Визначення статусу майна може залежати від багатьох факторів, таких як терміни домовленості про подружжя, місцезнаходження, та чи є документи, що підтверджують власність на майно.

Прийняття рішення про продаж: Якщо спільне майно може бути продане, подружжя повинні прийняти рішення про продаж. Якщо один з подружжя не згоден на продаж, це може призвести до складнощів.

Отримання згоди: Якщо подружжя знаходиться в юрисдикції, де потрібна згода обох подружжів, необхідно отримати згоду другого подружжя. Це може вимагати підпису на документі, який містить деталі продажу.

Підготовка документів: Наступним кроком є підготовка документів, необхідних для продажу майна. Ці документи можуть включати договір купівлі-продажу, акт прийому-передачі, та інші документи.

Підписання документів: Документи повинні бути підписані обома подружжями. Якщо один з подружжя не згоден на продаж, то можуть виникнути проблеми, які потребують додаткового вирішення.

Реєстрація продажу: Останнім кроком є реєстрація продажу. Відповідні документи повинні бути зареєстровані в державних органах, що відповідають за реєстрацію власності на майно. Після реєстрації продажу, майно стає власністю нового власника.

Отже, обов'язковість згоди іншого подружжя при відчуженні спільного майна може бути різною в залежності від юрисдикції. Для більшості країн, необхідно отримати згоду другого подружжя на продаж спільного майна. У разі незгоди одного з подружжя, можуть виникнути складнощі, тому важливо вирішити питання спільно та заздалегідь.

Обов'язковість згоди другого з подружжя при відчуженні спільного майна

Подружжя має право розпоряджатися спільним майном за взаємною згодою. Це означає, що для відчуження будь-якого майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, необхідно отримати згоду другого з подружжя. Згода має бути письмовою та нотаріально засвідченою.

Відсутність згоди іншого з подружжя

Відсутність згоди другого з подружжя на відчуження спільного майна може призвести до визнання такого правочину недійсним. У цьому випадку майно, набуте в результаті такого правочину, є особистою приватною власністю того з подружжя, який вчинив правочин. Якщо майно, набуте в результаті такого правочину, є нерухомим, він може бути визнаний недійсним за позовом другого з подружжя.

Винятки з обов'язковості згоди іншого з подружжя

Згода іншого з подружжя не потрібна у таких випадках:

Якщо майно набуто одним із подружжя до шлюбу;
Якщо майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте ним за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто;
Якщо майно є предметом спільного сумісного зобов'язання подружжя;
Якщо майно є предметом спільного сумісного майнового права подружжя.
Висновок

Згода іншого із подружжя є обов'язковою при відчуженні спільного майна подружжя, якщо це майно є об'єктом права спільної сумісної власності. Відсутність згоди другого з подружжя на відчуження спільного майна може призвести до визнання такого правочину недійсним.

Відчуження спільного майна подружжя - це будь-яка дія, яка приводить до зміни його власника, наприклад, продаж, дарування, обмін, застава тощо.
Згода іншого з подружжя на відчуження спільного майна необхідна, щоб захистити інтереси другого з подружжя.
Відсутність згоди іншого з подружжя на відчуження спільного майна може призвести до визнання такого правочину недійсним.
Винятки з обов'язковості згоди іншого з подружжя передбачені законом.
Додаткова інформація

Спільне майно подружжя - це майно, набуте подружжям за час шлюбу незалежно від того, на чиє ім'я воно оформлене.
Рекомендації

Перед відчуженням спільного майна подружжя необхідно отримати згоду другого з подружжя.
Якщо згода не отримана, можна звернутися до суду за захистом своїх прав.