Зразок заяви про перегляд заочного рішення з приводу ЖКХ

Соломʼянський  районний суд міста Києва

Суддя: Букіна О.М.

Заявник (Відповідач): ПІП_____________

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради

(Київська міська державна адміністрація) «Теплоенерго»

Адреса: 01032, Київ, вул. Жилянська, 83/53

Код ЄДРПОУ:40538421

Номер телефону: +38(044) 289-21-57

Електронна адреса:energozbut@kte.kmda.gov.ua

Електронний кабінет наявний

ЗАЯВА

про перегляд заочного рішення Соломʼянського районного суду міста Києва від 22.05.2024 року у справі №_____________

Заочним рішенням Соломʼянського районного суду міста Києва від 22.05.2024 року у справі №____ позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до відповідача про стягнення заборгованості був задоволений частково, а саме:

Стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (адреса: м.Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ: 40538421) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 46170,22 грн., та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 58476,22 грн.

Стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (адреса: м.Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ: 40538421) судовий збір у розмірі 2270 грн.

Про рішення дізнались випадково та після ознайомлення зі справою 26.05.2025 року. Таким чином, строк у 20 днів не пропущений відповідно до ЦПКУ.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

 

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Відповідно до пунктів 2, 4 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року зазначено, що «рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільно-процесуального кодексу України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільно-процесуального кодексу України».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Каралевічус проти Литви (Karalevičius v. Lithuania), 6 червня 2002 р., номер заяви 53254/99).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гipшe становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справі «Dombo Beheer В. V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Series А № 274).

              Відповідно до практики Європейського суду з прав людини невід’ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24-  33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

 

           Вважаємо за необхідне вказати, що відповідач будь-яких повісток з суду, позовну заяву та копію заочного рішення не отримував, що видно з конвертів з поміткою «повернуто». Про дане рішення відповідач випадководізнався з офіційного веб-сайту Судової влади України (https://court.gov.ua). За таких обставин, причини неявки в суд та не подання відзиву є поважними.

           У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №752/11896/17 викладена правова позиція про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.

 

           Відповідно до Постанови Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №127/2871/16-ц повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

 

           Таким чином, суд розглянувши справу за відсутності відповідача та за відсутності будь-яких письмових заяв по суті справи від нього, порушив принципи рівності та змагальності сторін, що є складовою права на справедливий судовий розгляд.

Заочне рішення отримали після ознайомлення зі справою – 26.05.2025.

ІІ.

Позивач звернувся в суду з позовом та просить суд стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» (адреса: м.Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ: 40538421):

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 31190,55 грн;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 14979,67 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 37559,04 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20917,18 грн.;

- витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн;

- витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270 грн.

Відповідач вважає, що на наступну заборгованість спливла позовна давність, а саме:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 31190,55 грн;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 14979,67 грн.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється:

1. якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2. у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3. у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4. якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

       У разі виникнення вищенаведених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

       Статтями 264 та 265 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.      Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

      Часткова оплата комунальних послуг не є підставою для переривання строку позовної давності по кожному місячному платежу. Звертаю увагу, що позовна давність не переривалась навіть частковими сплатами.

     Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

     Враховуючі, що заборгованість виникла значно раніше, то відповідач застосовує позовну давність для наступної заборгованості, а саме:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 31190,55 грн;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 14979,67 грн.

Відповідач, категорично не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та матеріалам справи, з огляду на наступне:

1. Відсутність належного договірного оформлення та підтвердження надання послуг:

a. Відсутність безпосереднього договору між Позивачем та Відповідачем. Позивач не надав доказів існування належним чином укладеного та підписаного договору про надання житлово-комунальних послуг (у тому числі послуг  та опалення). Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Цивільного кодексу України, відносини у сфері надання послуг мають бути врегульовані договірними відносинами, де чітко визначені права та обов’язки сторін, перелік наданих послуг, порядок їх обчислення, тарифи та порядок розрахунків. Відсутність такого договору ставить під сумнів правомірність виставлених рахунків та позовних вимог в цілому.

b. Надання послуг іншим суб’єктам. Натомість, як вбачається з наявних у справі документів, а саме «Корінець наряду» з опалення (стор. 12-17 матеріалів справи), Позивач (як надавач послуг ЖКХ та опалення) надає послуги не безпосередньо Відповідачу, а Управляючій компанії та ЖЕК, зокрема, «КП Чоколівське Солом’янської РДА». У графі «Назва споживача» чітко вказано «КП Чоколівське Солом’янської РДА», а також їх «особистий рахунок абонента» 1541387. До того ж, усі ці документи підписані «Представником споживача» - пров. інженером Радченко І.П., що підтверджує факт надання послуг саме цьому підприємству, а не Відповідачу. Позивач посилається на нібито особистий рахунок Відповідача 1541387000320100, однак цей рахунок не кореспондується з інформацією у наданих Позивачем документах, де споживачем послуг зазначено інше комунальне підприємство. Це свідчить про повну відсутність доказової бази щодо прямих договірних відносин та надання послуг саме Відповідачу.

c. Недоведеність факту надання послуг та коректності нарахувань. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт надання послуг ЖКХ та опалення безпосередньо Відповідачу у заявлених обсягах. Зокрема, у матеріалах справи відсутні:  Акти встановлення будинкових лічильників, які б підтверджували їх належний облік.  Акти зняття показників лічильників, які б були підписані представниками як Позивача, так і споживача послуг (у цьому випадку – Відповідача або управителя будинку). Чіткі формули розрахунків, застосовані для нарахування плати за послуги, а також їх економічне та нормативне обґрунтування. Підтверджуючі документи до нарахованих послуг, що свідчили б про їх надання в повному обсязі та належній якості.

2. Відмова Відповідача від послуги централізованого постачання гарячої води:

Відповідач інформує суд, що з 2002 року він має індивідуальний водонагрівач та відмовився від надання послуг з централізованого постачання гарячої води. Відповідна заява була подана до ЖЕК. Факт наявності власного водонагрівача та відмови від централізованого постачання унеможливлює нарахування плати за цю послугу, оскільки Відповідач її фактично не отримує. Будь-які нарахування за період після подання такої заяви є безпідставними та неправомірними.

3. Непрозорість та необґрунтованість алгоритму нарахування середніх витрат та застосованих формул:

Позивачем не надано чіткого та зрозумілого алгоритму нарахування середніх витрат та формул, які застосовувались при розрахунку суми заборгованості. Це стосується як послуг опалення, так і гарячого водопостачання (якщо Позивач все ще намагається їх нарахувати). Відсутність прозорості у методології нарахувань унеможливлює перевірку коректності та обґрунтованості заявлених сум. Відповідно до законодавства України, споживач має право на отримання інформації про обсяг та вартість отриманих послуг, а також про порядок їх розрахунку.

4. Відсутність доказів надання та підтвердження коректності показників лічильників:

Позивачем не надано:

• Актів на встановлені лічильники, які б підтверджували їх належне встановлення та опломбування.
• Документів з їх повірки, що є обов'язковою умовою для використання лічильників у комерційних розрахунках.
• Показників лічильників, підписаних споживачем (Відповідачем), що є ключовим доказом обсягу спожитих послуг. Усі акти зняття показників мають бути підписані обома сторонами.
• Актів звірки лічильників, які б підтверджували узгодженість показників між Позивачем та Відповідачем.

5. Недоведеність факту надсилання та отримання рахунків Відповідачем:

Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували належне надсилання рахунків Відповідачу та їх отримання Відповідачем. Згідно з чинним законодавством, саме на надавача послуг покладається обов'язок доведення факту доведення інформації про нараховані послуги до відома споживача. Відсутність таких доказів (наприклад, поштових повідомлень про вручення, актів особистого вручення під підпис) свідчить про недотримання Позивачем порядку інформування споживача, що, в свою чергу, унеможливлює своєчасну оплату та оскарження нарахувань.           

Щодо заявлення Відповідачем строку позовної давності безпосередньо у заяві перегляд заочного рішення.

На підставі вищезазначеного та керуючись чинним законодавством,

ПРОШУ:

1. Поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Соломʼянського районного суду міста Києва від 22.05.2024 року у справі №;

2. Переглянути заочне рішення Соломʼянського районного суду міста Києва від 22.05.2024 року у справі №;

3. Скасувати заочне рішення Соломʼянського районного суду міста Києва від 22.05.2024 року у справі № та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

          

Додатки:

1. Копія заяви із додатками для всіх учасників справи;

2. Квитанція про сплату судового збору.