Зразок відзиву на касаційну скаргу. Виконавчий напис (СЕНС БАНК)

Процедура подання відзиву на касаційну скаргу в Україні передбачає кілька кроків. Основні етапи цієї процедури наведено нижче.

Крок 1: Підготовка відзиву

Вивчення рішення апеляційного суду: Ознайомтеся з текстом рішення апеляційного суду, на яке ви плануєте подати касаційну скаргу. Ретельно проаналізуйте підстави, на яких ґрунтувалося це рішення.

Пошук правових аргументів: Знайдіть законодавчі акти, судову практику або інші юридичні джерела, що підтверджують ваші аргументи щодо неправомірності рішення апеляційного суду.

Складання відзиву: Напишіть відзив на касаційну скаргу, у якому підтримайте свої аргументи за допомогою відповідних юридичних доказів. Уважно структуруйте свій відзив і чітко викладіть ваші позиції та вимоги.

ВИГРАНІ СПРАВИ

Крок 2: Подання відзиву на касаційну скаргу

Звернення до Вищого спеціалізованого суду: Підготуйте копію відзиву на касаційну скаргу та інших необхідних документів. Подайте їх до Вищого спеціалізованого суду України, який є відповідним органом для розгляду касаційних скарг.

Терміни: Дотримуйтесь встановлених законом термінів подання відзиву на касаційну скаргу. Переконайтеся, що ваш відзив подано у визначений законом строк.

Крок 3: Розгляд справи касаційним судом

Розгляд справи: Касаційний суд проводить аналіз відзиву на касКрок 3: Розгляд справи касаційним судом (продовження)

Розгляд справи: Касаційний суд проводить аналіз відзиву на касаційну скаргу, розглядає ваші аргументи та докази, а також аналізує рішення апеляційного суду, що оскаржується. Суд може також розглядати питання щодо порушення процесуальних норм апеляційним судом.

Прийняття рішення: Касаційний суд може прийняти одне з таких рішень:

Відхилення скарги: Суд може відхилити вашу касаційну скаргу, підтвердивши рішення апеляційного суду.
Скасування рішення: Суд може скасувати рішення апеляційного суду, якщо виявиться, що воно містить помилки чи порушення законодавства. У такому випадку, справу направляють на новий розгляд до апеляційного суду або до іншого суду для прийняття нового рішення.
Зміна рішення: Суд може змінити рішення апеляційного суду, якщо вважає ваші аргументи обґрунтованими.
Крок 4: Наслідки рішення касаційного суду

Виконання рішення: Якщо касаційний суд підтвердив рішення апеляційного суду, це рішення стає остаточним та підлягає виконанню. Ви повинні виконати вимоги рішення.

Подальші кроки: Якщо рішення касаційного суду скасовано або змінено, справа може бути направлена на новий розгляд до апеляційного суду або до іншого суду, який має прийняти нове рішення у відповідності з вказівками касаційного суду.

Завершення процедури: Після прийняття рішення касаційним судом, процедура подання відзиву на касаційну скаргу завершується. Відповідно до цього рішення будуть вжиті необхідні заходи щодо його виконання або подальшого розгляду справи.
Важливо пам'ятати, що ці кроки є загальними орієнтирами для подання відзиву на касаційну скаргу в Україні. Подробності та процедурні нюанси можуть відрізнятися залежно від конкретної ситуації, типу справи та відповідного суду. Тому рекомендується звернутися до професійного юриста або консультанта з правових питань для отримання точної інформації та конкретних порад щодо вашої ситуації.

Верховний Суд

Касаційний цивільний суд

Проспект Повітрофлотський, 28, м.Київ, 03063
Номер провадження:

Особа, яка подає відзив на касаційну скаргу (позивач):

Представник:
Майоров Василь Олександрович
Адреса: 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 15Б
РНОКПП: 2988121450
Номер телефону: (096)243-28-73
Електронна адреса: 2432873@gmail.com

Інші учасники справи:
Особа, що подала касаційну скаргу (відповідач): Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»
Адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100
Код ЄДРПОУ: 23494714
Номер телефону: +38 (044) 490 46 00
Адреса електронної пошти: ccd@sensebank.com.ua

Третя особа без самостійних вимог:

Третя особа без самостійних вимог:

Приватний нотаріус
Чуловський Володимир Анатолійович
Адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 10, прим. 505
Номер телефону: (050)513-00-00
Електронна пошта невідома

Третя особа без самостійних вимог:

ВІДЗИВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № за позовом Онищенка Євгена Михайловича до АТ «Альфа - Банк», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., Л.Л., _ С.Н. та встановлено 10-ти денний строк на подачу відзиву на касаційну скаргу відповідача у справі.
Копію ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 11 квітня 2023 року та матеріалів позивач отримав 18 квітня 2023 року. Кінцевий термін встановленого судом процесуального строку – 28 квітня 2023 року.
Я заперечую проти змісту і вимог касаційної скарги відповідача АТ «СЕНС БАНК», вважаю заявлені скаржником підстави для її подання та доводи на її обгрунтування надуманими та такими, що не відповідають встановленим фактичним обставинам, встановленим судом апеляційної інстанції та правовим позиціям Верховного Суду.
Апеляційною інстанцією сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин в цій справі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
Теза касаційної скарги 1:
«Не враховано правовий висновок щодо правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», викладений у постанові ВП ВС від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17. …

1. Позивач …не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення».
2. Якщо порушення порядку вчинення нотаріальних дій……не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису…..та не призвели до порушення прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню»

Заперечення 1:
І в позовній заяві, і в ході судового розгляду я неодноразового наголошував, що вчинення спірного виконавчого напису поза межами позовної давності призвело до штучного збільшення боргу, позбавило мене можливості заявити про застосування позовної давності до вимог кредитора, що є порушенням моїх прав і водночас є порушенням порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом. Також порушенням порядку є вчинення нотаріусом виконавчого напису не на оригіналі боргового документу та за його відсутності (виконавчий напис був прикріплений до копії боргового документа).
Також банком безпідставно нараховані відсотки за кредитом. Відповідач не мав права нараховувати відсотки після дострокового настання строку повернення кредитного зобов'язання. Вказана позиція була підтверджена Великою палатою Верховного Суду та активно застосовується в судовій практиці вже 2 роки.
Відповідач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом оскільки з настанням зазначеної дати припинилося нарахування процентів за користування кредитом – цей висновок визначений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), пункт 91 якої визначає: «Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється»
Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов’язків визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього Договору, протягом більше ніж 90 (дев’яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, відповідач нарахував проценти, які не мав право нараховувати, що свідчить про спірність кредитної заборгованості та відповідач пропустив строк позовної давності, що також свідчить про спірність грошового зобов’язання, оскільки мета вчинення виконавчого напису нотаріуса – є саме абсолютна безспірність грошового стягнення.
Зазначені вище фактичні обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи. Цим обставинам судом апеляційної інстанції була дана належна правова оцінка. До зазначених спірних правовідносин були застосовані відповідні норми права та враховані правові висновки Верховного суду щодо їх застосування.
Всі аргументи скаржника, які викладені ним в касаційній скарзі, знайшли повну та обгрунтовану відповідь в постанові суду апеляційної інстанції від 02.02.2023 р. у вказаній справі.
Так судом апеляційної інстанції в постанові зазначено (а. 7-8):
«При цьому апеляційний суд зазначає, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, має виходити не лише з формальних положень: чи надав банк нотаріусу документи передбачені законодавством, а має встановити чи мав місце спір при вчиненні виконавчого напису, чи мала місце заборгованість і в якому розмірі, чи була порушена процедура вчинення виконавчого напису. Така позиція узгоджується з правовою позицією ВСУ, що знайшла своє відображення в постанові від 05.07.2017 р. у справі: №6-887цс17:
З урахуванням, приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса, для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів».
Теза касаційної скарги 2 (а.3 скарги):
Теза касаційної скарги 5 (а. 5-7 скарги):
«Згідно висновку, викладеному у постанові ВП ВС від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц …щодо неправомірності покладення на позичальників тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, що не може погіршувати…… становище позичальника споживача.
«Не враховано правовий висновок щодо правильного застосування положень частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»….., який викладений в постанові ВП ВС від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15ц» щодо неправомірності покладення на позичальника тягаря довгострокового погашення заборгованості за кредитним договором, що не може погіршувати порівняно із Закону України «Про захист прав споживачів» становище позичальника як споживача.
Заперечення 2:
Скаржником не зазначено в чому саме полягає подібність правовідносин в наведеній ним справі до правовідносин у справі, що є предметом розгляду. Крім того, застосування зазначеного скаржником висновку ВП ВС до даної справи з урахуванням принципу диспозитивності в цивільно-процесуальних правовідносинах неможливе, оскільки предмет та підстави позовних вимог є різними.
Відповідно до частини 2 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а з огляду на підставу і предмет позову питання покладення на позичальників тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором в даній справі не розглядались.
Теза касаційної скарги 3 (а.3 скарги):
«Не враховано правовий висновок щодо правильного застосування положень ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій…викладений у постанові ВС від 03.10.2018 р. по справі № 910/3337/17….»
Заперечення 3:
Скаржником не зазначено в чому саме полягає подібність правовідносин в наведеній ним справі до правовідносин у справі, що є предметом розгляду.
Крім того, зазначений висновок Верховного Суду у вказаній справі стосується господарських спорів і по суті не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.1. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Теза касаційної скарги 4 (а.3-5 скарги):
«Не враховано правовий висновок, який викладений у постанові ВП ВС від 06 квітня 2021 року, справа № 910/10011/19……

1. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненням цими діяннями наслідкам.
2. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
3. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Заперечення 4:
В цій частині доводи скаржника є також неспроможними та надуманими з огляду на таке.
Скаржник довільно трактує дану правову позицію ВП ВС, що була зроблена у справі з іншим предметом та підставою позову та зовсім іншими спірними правовідносинами і робить безпідставні висновки щодо начебто її «неврахування» судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
Характер порушення мого цивільного права, допущеного відповідачем та третьою особою (нотаріусом), та спричиненими їх діяннями наслідками обумовив моє звернення до суду саме з таким позовом і обраний мною спосіб захисту порушених прав є ефективним, відповідає і характеру порушення, і усталеній судовій практиці в подібних правовідносинах.
Допущені нотаріусом порушення порядку вчинення виконавчого напису (вчинення його поза межами терміну позовної давності, без врахування змісту п. 4.4. Кредитного договору призвели до незаконного штучного збільшення боргу, вдвічі, оскільки банк незаконно нарахував проценти по кредиту і я був позбавлений можливості заявити про застосування позовної давності до вимог кредитора. Про це зазначено вище в Запереченні 1.
Також спірний виконавчий напис став підставою для реалізації предмета іпотеки (земельної ділянки) на прилюдних торгах в порядку ст.ст. 41-47 Закону України «Про іпотеку» і я, як боржник, залишився без забезпечення кредиту у вигляді заставного майна, а у кредитора виникло право отримати решту суми з іншого майна боржника. Відповідно до ч. ст. 47 Закону України «Про іпотеку», якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника.
Тобто, правовими наслідками вчинення спірного виконавчого напису є фіксація безпідставно збільшеної банком суми боргу і виникнення у банку (іпотекодержателя) права отримати решту необгунтовано завищеної спірної суми боргу з іншого майна боржника.
У випадку ж реалізації заставного майна в інший спосіб, ніж на підставі виконавчого напису нотаріуса я, як боржник був би захищений від наступних вимог кредитора (іпотекодержателя).
Згідно вимог ч. 6. ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов’язання боржником - фізичною особою є недійсними. Наприклад:

• передача іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
• право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

А у випадку реалізації предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду) в порядку статті 39 Закону України «Про іпотеку» вимоги банку, як кредитора, були б належним чином перевірені судом і я, як боржник, також міг би захистити свої права, мав би змогу заявити заперечення проти незаконного нарахування процентів по кредиту та скористатись правом на застосування позовної давності.
Крім того, нотаріусом було допущено ще одне грубе порушення порядку вчинення виконавчого напису – він вчинений не на оригіналі боргового документу і взагалі за його відсутності.
21 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему підтвердила висновок, викладений у постанові від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом із нормами ч. 2 ст. 88 цього Закону та ст. 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Постанова ВП ВС від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс2) за посилання в мережі Інтернет – https://reyestr.court.gov.ua/Review/100428590.

Тобто, даний правовий висновок ВП ВС містить формулювання способу захисту порушеного права (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) та підставу для застосування цього способу (порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, в тому числі недотримання трирічного строку від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис). Вказана підстава є самостійною і достатньою.
Теза касаційної скарги 4.1:
Скаржник вважає, що:

1. мною як позивачем обрано неефективний спосіб захисту моїх порушених прав шляхом скасування виконавчого напису, оскільки виконавчий напис на момент пред’явлення позовної заяви:

• вже був повністю виконаний, а заставлене боржником майно за іпотечним договором, на якому було вчинено виконавчий напис, реалізовано у законний спосіб в межах виконавчого провадження також до пред’явлення позову;
• Створив юридичні наслідки повність вичерпав свою дію фактичним виконанням;

1. Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за наявних обставин:

• Не призведе до відновлення порушеного права, …..адже позивач насправді прагне повернути відчужене майно, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості застосування повороту виконання виконавчих написів. Така процедура можлива виключно при виконанні судових рішень;
• не матиме жодних правових наслідків без ініціювання нових позовів з боку позивача.

1. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатись до іншого суду й отримати ще одне рішення, це означає , що обраний спосіб захисту є неефективним.
2. Вважаємо, що надання судом оцінки правомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса в рамках даної цивільної справи є передчасним, і повинно було б розглядатись в спорі про витребування майна із встановленням обставин незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних та допустимих доказів із визначенням належного кола відповідачів.

Заперечення 4.1:
Саме через те, що спірний виконавчий напис нотаріуса був виконаний і створив правові наслідки для мене, про які зазначено вище в Запереченнях 1 та 4, я і звернувся до суду з вимогою про визнання його таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення.
Саме такий спосіб захисту мої порушених прав є найбільш ефективним, оскільки створить інші юридичні наслідки, захистить мене в майбутньому і унеможливить потенційні спроби відповідача (банку, кредитора, іпотекодержателя) отримати решту необгунтовано завищеної спірної суми боргу з іншого майна боржника, про що я зазначав в Запереченні 4.
Хибною є суб’єктивна думка скаржника про те, що заставлене майно за іпотечним договором, на якому було вчинено виконавчий напис, реалізовано у законний спосіб в межах виконавчого провадження, чинне законодавство не передбачає можливості застосування повороту виконання виконавчих написів, а тому оскаржуване судове рішення не призведе до відновлення порушеного права, не матиме жодних правових наслідків без ініціювання нових позовів з боку позивача.
Формально дії з реалізації іпотечного майна, на думку скаржника, відбувалися відповідно до норм закону, якими врегульовано дані правовідносини, проте фактично мало місце порушення інших прав і законних інтересів позивача, в т.ч. конституційних прав на власність, що є окремою підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
У правових висновках Верховного Суду України, викладених зокрема у постановах № 6-1981цс16 від 12 жовтня 2016 року, № 6-1884цс15 від 18 листопада 2015 року, № 6-1749цс15 від 25 листопада 2015 року, роз`яснено, що підставою для задоволення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Верховним Судом у справі №552/2774/19, провадження №61-21379св19 (склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Литвиненко І.В., Фаловської І. М.) зроблено правові висновки щодо аналогічних спірних правовідносин, які підтверджують мою позицію в даному питанні:
«Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК Українидо договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).
Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд, погодився з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача про порушення відповідачами норм закону, якими врегульовано порядок та умови проведення прилюдних торгів, проте встановив обставини, які свідчать про порушення прав позивача, що є окремою підставою для визнання прилюдних торгів недійсними……
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо підстав для визнання електронних торгів недійсними та зводяться до посилань на дотримання ДП «СЕТАМ» вимог щодо процедури і порядку проведення торгів, що було перевірено під час розгляду справи апеляційним судом, який дав належну оцінку вказаним аргументам з урахуванням установлених у цій справі обставин та висновки щодо яких обґрунтовано сформульовано у прийнятій ним постанові….»
Щодо тези скаржника про нееобхідність ініціювання нових позовів з боку позивача.
Слід окремо звернути увагу Суду на таких обставинах.
В даних спірних правовідносинах особа боржника та особа заставодавця не співпадають.
Боржником є позивач в цій справі – Євген Михайлович, а власником заставленого майна є дружина позивача Лілія Леонідівна (третя особа без самостійних вимог), яка також наділена цивільною процесуальною дієздатністю. _ Л.Л. виявила бажання самостійно здійснювати свої цивільні процесуальні права, у зв’язку з чим вона 23 квітня 2019 року звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом про визнання недійсними електронних торгів, відразу, коли дізналась про відчуження земельної ділянки, яка належить їй на праві власності і є предметом застави (справа № 363/1703/19).
Провадження у вказаній вище цивільній справі № 363/1703/19 зупинено у 2019 році до вирішення по суті цивільної справи (№ 363/1306/19), яка є предметом даного розгляду, про що скаржнику достеменно відомо, т. я. він залучений до участі в ній і є її учасником як третя особа без самостійних вимог. Зупинення провадження в даній справі було вимушеним процесуальним кроком, оскільки судом було відмовлено в об’єднанні цих справ.
Слід зазначити, що з метою процесуальної економії у червні 2019 року мною було заявлено клопотання про об’єднання цивільних справ № _та № 363/1703/19 та залучення третіх осіб. Проте, суддею Баличевою М.Ю., яка розглядала дану справу в суді першої інстанції в задоволенні клопотання було відмовлено, «оскільки це ускладнює розгляд та вирішення справи». Але а за результатами розгляду справи відмовлено в задоволенні позову з посиланням на неефективний спосіб захисту (!). Дане клопотання та ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2019 року про відмову в його задоволенні є в матеріалах цієї справи. Копія ухвали додається.
Цитата із зазначеної вище ухвали суду першої інстанції:
«Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що об`єднання позовів, може ускладнити процес розгляду та вирішення спору, оскільки у позовних заявах містяться різні позовні вимоги.
Оскільки обєднання позовів є правом, а не обовязком суду, суд не вважає за доцільне об`єднання в одне провадження вказаних цивільних справ. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть по суті однорідних, розширює предмет доказування у справі, ускладнює розгляд та вирішення справи. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зазначеного клопотання позивача».
З огляду на викладені вище обставини, норми чинного законодавства та судову практику, закріплену в правових позиціях Верховного Суду задоволення позовних вимог про визнання спірного виконавчого напису недійсним єфективно відновить мої порушені права, у зв’язку з чим я вважаю доводи скаржника в цій частині надуманими.
Теза касаційної скарги 5 (а. 5-7 скарги):
Повторює тезу 2 і прокоментована мною вище в заперечені 2.
Теза касаційної скарги 6 (а. 7 скарги):
щодо вимоги про погашення кредиту в повному обсязі та погашення процентів
Заперечення 6:
Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом апеляційної інстанції на підставі досліджених доказів були встановлені фактичні обставини справи та зроблені відповідні правові висновки. Суд касаційної інстанції в силу приписів частини 1 статті 400 ЦПК України не наділений повноваженнями встановлювати певні обставини або вважати доведеними ті обставини, які були відкинуті судом попередньої інстанції.
Крім того наявність в кредитному договорі пункту 4.4 призводить до таких самих правових наслідків, як і надіслана банком позичальнику вимога про повернення кредиту. Див. Заперечення 1.
Теза касаційної скарги 7 (а. 7 скарги):
щодо переривання позовної давності і довідки банку, де вказано, що _ Є.М. здійснив останній платіж в сумі 1.36 долара США 24.11.2016 року.
Заперечення 7:
Суд касаційної інстанції в силу приписів частини 1 статті 400 ЦПК України не наділений повноваженнями встановлювати певні обставини або вважати доведеними ті обставини, які були відкинуті судом попередньої інстанції.

Крім того, відповідач так і не надав суду оригінал платіжного доручення про сплату начебто мною 1,36 доларів США 24.11.2016 року. Відповідач не довів належними і допустимими доказами, що саме я здійснив платіж 1,36 доларів США 24.11.2016 року.

Апеляційною інстанцією сторонам було надано вичерпну відповідь на ці питання (а. 9 Постанови від 02.02.2023 р.):
«Проте суддя першої інстанції обставин справи з приводу того, що позивач начебто сплатив 1,36 долара США не перевірив належними доказами, а саме у справ відсутні та не витребував оригінал заяви на переказ готівки або оригінал платіжного доручення на переказ коштів, в яких відображений підпис Позивача і які підтверджували б факт сплати 24.11.2016 року грошових коштів в розмірі 1,36 доларів США в рахунок виконання кредитного договору № 389/88/08/Пі від 20.08.2008 р, в той час як позивач заперечував вчинення цих дій.
З приводу переривання строку позовної давності платежем, апеляційний суд зазначає наступне.
У правовій позиції ВСУ від 23.11.2016 року по справі № 6-2104цс16 зазначено, що вчинення боржником дій з виконання зобовязання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. В тексті постанови ВСУ зазначено, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про переривання строку позовної давності, керуючись лише наданим банком розрахунком, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують здійснення платежу особисто позичальником та визнання ним боргу, оскільки відповідач заперечував вчинення цих дій. Як приклад, вважаючи перерваним строк позовної давності та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що останній платіж у 2012 році зроблено в розмірі 350 грн. через термінал не ідентифікованою особою. При цьому відповідач заперечувала, що вона робила вказаний платіж. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано застосував строк позовної давності і відмовив у задоволенні позовних вимог, у звязку з чим рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено без змін (ухвала ВССУ від 22.03.2017 року по справі №6- 1 1687см 16).
З аналогічних підстав ухвалою ВССУ від 07.06.2017 року було скасовано рішення по справі № 6-1813ІСВІ6.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку, а саме: «перебіг позовної давності переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Оскільки позивач, сплатив частину боргу 24.11.2016 року, тобто вчинив дії щодо визнання свого боргу перед банком, то нотаріус вчинив виконавчий напис в межах визначеного законом строку».
Також слід зауважити з цього приводу наступне.
Навіть, якщо припустити, що оплату на рахунок банку в сумі 1,36 доларів США 24.11.2016 року міг здійснити я, то цей факт відповідно до закону і правової позиції Верховного Суду не є підставою для переривання позовної давності, оскільки платіж в сумі 1,36 доларів США був здійснений поза межами строку позовної давності - 24.11.2016 року.

Переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності! На такий висновок, зроблений КЦС ВС у справі № 686/23170/19, послалася колегія високих суддів у цій справі.
Оскільки строк для погашення мною суми позики настав 24.05.2009 року, тобто був автоматично перенесений згідно із п.4.4.кредитного договору № 389/88/08-Пі від 20.08.2008 на цю дату, відповідно позовна давність (три роки) за вимогою про стягнення заборгованості сплинула 24.05.2012 року.
Відповідач звернувся до нотаріуса 07.06.2017 року із заявою про вчинення виконавчого напису, в якій вказав період невиконання боржником кредитного договору з 24 листопада 2016 року по 24 січня 2017 року (поза межами позовної давності), і нотаріус задовольнив цю заяву, вчинивши спірний виконавчий напис лише 07.06.2017 року, також поза межами позовної давності. А обставини, з якими відповідач пов`язує переривання позовної давності (сплату начебто мною 1,36 доларів США 24.11.2016 року) виникли вже після її (позовної давності) спливу.

Наступні доводи скаржника щодо дотримання трирічного строку та інших обставин справи, що викладені на аркушах, скарги 8, 9 та 10 скарги повторюють попередні його аргументи та прокоментовані вище в попередніх запереченнях .
З огляду на викладене вище я вважаю касаційну скаргу необгрунтованою.
Прошу Суд,-
Залишити касаційну скаргу відповідача АТ «СЕНС БАНК» без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі № _– без змін.

Додатки:

• Копія ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 12 листопада 2019 року ;
• Докази надсилання відзиву та доданих документів іншим учасникам справи.

Позивач _ Є.М.
28 квітня 2023 року.