Зразок позову про захист честі, гідності, приватного життя, припинення порушення прав та відшкодування моральної шкоди в 2025
З метою ефективного застосування законодавства, юридична доктрина та судова практика виробили узагальнені тлумачення цих понять:
- Гідність – це визнання внутрішньої цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. Це базове право на повагу до себе як до особистості, що притаманне кожній людині від народження.
- Честь – пов'язана з позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих. Вона ґрунтується на відповідності діянь (поведінки) особи загальноприйнятим уявленням про добро, зло, порядність та суспільні норми.
- Ділова репутація фізичної особи – це набута особою суспільна оцінка її ділових та професійних якостей, що формується під час виконання нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
- Ділова репутація юридичної особи (включаючи підприємницькі товариства, ФОПів, адвокатів, нотаріусів тощо) – це оцінка їхньої підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Спеціальне визначення ділової репутації в банківській сфері:
Винятком із загального підходу є поняття ділової репутації, наведене у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Тут ділова репутація визначається як відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи (включаючи керівників та власників істотної участі) вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи. Важливо пам'ятати, що це спеціалізоване поняття застосовується виключно до правовідносин, на які поширюється дія саме цього Закону.
Конституційні основи захисту:
Фундаментальне значення цих прав підкреслюється Конституцією України:
- Частина 1 статті 3 визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в Україні.
- Стаття 21 встановлює рівність усіх людей у їх гідності та правах.
- Стаття 28 закріплює право кожного на повагу до його гідності та забороняє застосовувати покарання або поводження, що принижує гідність людини.
- Стаття 68 покладає на кожного обов’язок неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Право на повагу та недоторканність за Цивільним кодексом України:
Безпосередньо право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації закріплено у статтях 297 та 299 Цивільного кодексу України (ЦК України), які встановлюють:
- - Кожен має право на повагу до його гідності та честі.
- - Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
- - Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
- - Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про її захист.
Способи захисту честі, гідності та ділової репутації:
Захист цих прав можливий через комплекс нематеріальних та матеріальних засобів:
- Нематеріальні способи (статті 94, 277 ЦК України):
- Право на відповідь: Особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права, без визнання її недостовірною. Відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
- Спростування недостовірної інформації: Поширена інформація визнається недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності (неправдива, неповна або перекручена) і при цьому є негативною (стверджує про порушення норм законодавства, моралі, неетичну поведінку тощо). Спростовує інформацію особа, яка її поширила, у той же спосіб, у який вона була поширена (наприклад, у тому ж ЗМІ, у тому ж виступі тощо). Часто супроводжується публічними вибаченнями.
- Матеріальні способи:
- Відшкодування збитків: Компенсація прямих фінансових втрат, понесених внаслідок поширення недостовірної інформації (наприклад, втрачений прибуток).
- Відшкодування моральної шкоди: Компенсація за душевні та фізичні страждання, приниження, переживання, порушення нормального життєвого укладу, спричинені порушенням прав. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини страждань, ступеня вини порушника та принципів розумності й справедливості.
Суб'єкти права на захист:
З позовами про захист гідності, честі чи ділової репутації мають право звертатися:
- - Фізична особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію.
- - Інші заінтересовані особи (члени сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
- - Законні представники (батьки, опікуни) – у випадку поширення недостовірної інформації стосовно малолітніх, неповнолітніх чи недієздатних осіб.
- - Члени сім'ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи – якщо поширено недостовірну інформацію про особу, яка померла.
- - Орган юридичної особи – у разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу.
Юридичний склад правопорушення:
Для задоволення позову про захист честі, гідності чи ділової репутації необхідна наявність сукупності таких обставин:
- Поширення інформації: Доведення інформації до відома хоча б одній особі будь-яким способом (публікація у ЗМІ, Інтернет, листи, публічні виступи, демонстрація плакатів, листівок тощо).
- Стосується певної особи: Поширена інформація повинна стосуватися саме позивача (фізичної чи юридичної особи).
- Недостовірна інформація: Інформація не відповідає дійсності.
- Порушення особистих немайнових прав: Поширена інформація завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Юрисдикція та позовна давність:
- Юрисдикція: Справи про захист честі, гідності та ділової репутації розглядаються у порядку цивільного судочинства (відповідно до статті 19 ЦПК України), оскільки мають цивільно-правовий характер. Винятком є спори про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання, які розглядаються у порядку господарського судочинства (статті 1, 20 ГПК України). Ці справи не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, навіть якщо стороною є суб'єкт владних повноважень, оскільки вони не мають публічно-правового характеру.
- Позовна давність: На вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації, як правило, позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав. Однак, існують винятки, встановлені законом, зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК України, який передбачає спеціальну позовну давність в один рік для певних категорій вимог. Позовна давність на вимоги про відшкодування моральної шкоди обчислюється так само, як і для вимог про захист честі, гідності чи ділової репутації.
Важливо зазначити, що процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування моральної шкоди, як правило, не допускається. Водночас, згідно з частиною третьою статті 1230 ЦК України, до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.
ЗРАЗОК ПОЗОВУ ПРО ПРО ЗАХИСТ ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ, ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ, ПРИПИНЕННЯ ПОРУШЕННЯ ПРАВ ТА ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
Бородянський районний суд Київської області
вул. Шевченка, буд. 3, смт. Бородянка, Бучанський район, Київська область, 07801
Позивач: _______
Відповідач: _______
ПОЗОВНА ЗАЯВА
ПРО ЗАХИСТ ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ, ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ, ПРИПИНЕННЯ ПОРУШЕННЯ ПРАВ ТА ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
- Щодо підсудності
_______, (надалі - Позивач) звертається до Бородянського районного суду Київської області із цивільним позовом до Перевозника Петра Петровича (надалі – Відповідач) про захист честі, гідності, приватного життя, припинення порушення прав та відшкодування моральної шкоди. Відповідно до статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У даному спорі в суб’єктивному складі учасників спору у якості Відповідача виступає фізична особа, а саме: Перевозник Петро Петрович, Позивачем також є фізична особа, а спір випливає із засад Цивільного законодавства, то відповідно і позов подається із повним дотриманням предметної підсудності та повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином даний позов пред’являється із повним дотриманням правил підсудності, встановлених статтями 19 та 27 ЦПК України.
- Щодо сплати судового збору
Відповідно до пп.4 п.1 ч.1 статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви у тому числі додається документ, який підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, в прохальній частині позовної заяви містяться наступні позовні вимоги:
Позовні вимоги, які випливають із позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, а також стягнення моральної шкоди, а саме:
- Визнати поширену Відповідачем інформацію недостовірною та такою, що порушує права Позивача на приватне життя;
- Зобов'язати Відповідача видалити поширену приватну інформацію шляхом видалення недостовірної інформаціїу соціальних мережах: Facebookта заборонити Відповідачу використовувати отриману приватну інформацію;
- Зобов`язатиВідповідача спростувати поширену ним інформацію не пізніше п`яти днів з дня набрання рішенням законної сили, а саме: - шляхом розміщення Відповідачем на акаунті в соціальній мережі Facebook: інформацію відповідно до якої Відповідачем буде зазначено, що ним неправомірно була поширена інформація про Позивача.
- Стягнути з відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 15000гривень 00 копійок;
Так, за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме позовної заяви немайнового характеру, відповідно до пункту 1.5.1 Закону України “Про судовий збір” сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на даний час становить: 1211.20 грн.
Так, за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної, а саме позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, відповідно до пункт 1.5.2 Закону України “Про судовий збір” сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, моральна шкода яка стягується Позивачем становить 15 000 гривень, що відповідно становить 3028 гривень.
Таким чином Позивачем сплачено 1211,20 гривень за подання позовної вимоги (заяви) про захист честі та гідності фізичної особи, а також сплачено судовий збір за позовну вимогу (заяву) про стягнення моральної шкоди у розмірі 3028 грн гривень, що в цілому становить:4239,20 гривень.
З огляду на це можливо констатувати той факт, що Позивачем в повній мірі дотримано законодавство про судовий збір та сплачено судовий збір у повному обсязі.
Обґрунтування позовної заяви по суті
Відповідачем було оприлюднено недостовірну інформацію за наступними посиланнями в коментарях_______(на даний час посилання дійсне). Вказане посилання містить факт недостовірності інформації та є відвертим вимислом, що у свою чергу є порушенням статті 277, 278, 302 ЦК України, оскільки особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися у її достовірності. Стаття містить посилання на факти та події до яких я в дійсності не мав ніколи ніякого відношення. Дані події ніколи не мали місця в реальному житті, а твердження, викладені в публікації, не підтверджуються жодними доказами і є такими, що порушують право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації.
Вказані обставини були описані та не знайшли підтвердження в рішення _______
Водночас, відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, не надав суду належних та достовірних доказів на підтвердження невиконання _______ зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати з вини керівника.
Як вбачається з відповідей Департаменту стратегічного планування та аналітичного забезпечення Державної служби України з питань праці, Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України, Управління Державної казначейської служби України _______
Тобто, наведені у розпорядженні і рішенні доводи про те, що позивач допустив невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати, що стало підставою для його звільнення за підпунктом 3 пункту 24 Контракту, є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.
Щодо доводів відповідача у відзиві про наявність у діях позивача інших порушень, а саме _______
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позивача було звільнено з роботи _______ Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Положеннями статті 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стаття 277. Спростування недостовірної інформації
1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
2. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.
4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.
Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок повідомлення викривачем інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" через зовнішні канали повідомлення в порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції", має право на відповідь.
7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Незважаючи на направлення відповідної претензії (вимоги) Відповідачем було проігноровану претензію Позивача (докази надсилання надаються).
У справі № 754/613/18 у постанові від 15 січня 2020 року Верховний Суд підтвердив, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, житла та кореспонденції відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Суд зазначив, що втручання в це право можливе лише у випадках, передбачених законом, і є необхідним у демократичному суспільстві.
У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/4069/17 зазначено, що навіть за наявності згоди особи на поширення інформації про неї, таке поширення не повинно порушувати права та свободи цієї особи.
Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглядав справи, пов'язані з розповсюдженням інформації про приватне життя без згоди особи. Ось декілька прикладів:
1. Справа «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02):
Уцій справі заявник скаржився на порушення його права на повагу до приватного життя через розголошення конфіденційної інформації без його згоди. ЄСПЛ встановив, що збирання, зберігання та поширення такої інформації без згоди особи є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
2. Справа «M.K. проти України» (Заява № 23954/19):
У цій справі ЄСПЛ визнав незаконним розголошення інформації про ВІЛ-позитивний статус заявниці без її згоди, що порушило її право на повагу до приватного і сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції.
3. Справа «Авілкіна та інші проти Російської Федерації» (Заява № 1585/09):
У цій справі прокуратура вимагала від лікарів надати медичні дані заявників без їхньої згоди. ЄСПЛ встановив, що передача конфіденційних відомостей без згоди особи порушує право на повагу до приватного і сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції.
Таким чином Верховний Суд України та ЄСПЛ послідовно захищають право осіб на недоторканність їхнього приватного та сімейного життя, забороняючи розповсюдження інформації без належної згоди, та навіть за її наявності. Це стосується як текстової інформації, так і фотографій чи інших матеріалів, що можуть розкрити аспекти особистого життя особи.
Зважаючи на вищенаведене, вважаємо, шо Відповідачем Величко Михайлом Олександровичем, здійснено порушення статті 277 Цивільного кодексу в частині оприлюднення недостовірної інформації у соціальних мережах.
З огляду на вищенаведене позовна вимога щодо зобов'язання Відповідача видалити поширену недостовірну інформацію шляхом видалення посту у соціальній мережі: facebook та заборони Відповідачу використовувати недостовірну інформацію – є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
На даний час, Позивач, пояснює, що усвідомлення обʼєктивної реальності сприйняття мільйонами глядачів вказаної недостовірної інформації, поділило його життя на «до» та «після» та вплинуло на стан здоровʼя Позивача (докази надаються).
Позивач, намагався зв’язатися із Відповідачем, який і є автором недостовірної інформації, вимагаючи їх негайного видалення, але пост досі знаходяться у відкритому доступі в соціальній мережі facebook.
У частині третій статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац четвертий пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Із зазначеного позову, можливо констатувати, що Відповідачем здійснено дії, які мають всі елементи цивільного правопорушення, оскільки недостовірна інформація поширено більше ніж однієї особи через соціальні мережі та інформація яка поширена не відповідає дійсності.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Зазначене узгоджується із роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (пункти 1, 4, 15, 19 цієї постанови). Подібні за змістом правові висновки викладені також Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18, провадження № 12-110гс19 (пункт 6.26), від 07 грудня 2021 року в справі № 905/902/20, провадження № 12-52гс21 (пункт 6.18), та Верховним Судом у постановах: від 11 грудня 2019 року в справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року в справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року в справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 483/1556/16-ц та багатьох інших. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Для прикладу у справі № 757/17241/21-ц від 15 травня 2024 року Печерський районний суд міста Києва задовольнив позов, визнавши, що поширена інформація, вирвана з контексту, порушує особисті немайнові права позивача. Дане рішення підкреслюють важливість врахування повного контексту при поширенні інформації та підтверджують, що виривання окремих фрагментів з контексту може призвести до порушення прав осіб, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позовів про захист честі, гідності та ділової репутації.
Так, Верховний Суд України розглядав справи, пов'язані із захистом честі, гідності та ділової репутації, де інформація була вирвана з контексту у справі № 757/17241/21-ц від 15 травня 2024 року, підкреслив, що при оцінці достовірності інформації необхідно враховувати весь контекст публікації, а не окремі її частини.
Зазначені рішення, підтверджують, що виривання інформації з контексту може призвести до порушення прав осіб, і суди враховують повний контекст поширеної інформації при розгляді таких справ.
Також необхідно зазначити, що образ Позивача було спотворено в соцмережах. Так, недостовірна інформація про Позивача, системно та послідовно створює його образ у необмеженої кількості користувачів інтернет, як негативну особу та корупціонера.
Для прикладу Подільським районним судом м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., було розглянуто цивільну справу 758/2037/19 за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду.
У цій справі позивачка звернулася до суду з вимогою захистити її честь та гідність після того, як телевізійна програма поширила відеоматеріал, який, на її думку, спотворював її імідж. Суд встановив, що поширена інформація була недостовірною та завдала шкоди репутації позивачки, і задовольнив її позовні вимоги.
Цей випадок підкреслює, що поширення відеоматеріалів, які безпідставно зображують особу в негативному світлі, може призвести до юридичної відповідальності за порушення прав на честь, гідність та ділову репутацію.
Суд підтримав позицію позивача, що публікація інформації, яка не відповідає дійсності та викликає у інших негативні асоціації, порушує право на гідність і честь.
Зважаючи на вищенаведене, вважаємо, шо Відповідачем, здійснено порушення статті 68 Конституції України шляхом публікації недостовірної інформації в соціальних мережах для невизначеного кола осіб, яке є недостовірним та яке вирване із контексту та яке спотворює образ Позивача та має на нього негативний вплив зі сторони оточуючих.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги щодо визнання поширеної Відповідачем інформації недостовірною та такою, що порушує права Позивача на приватне життя та зобов`язання Відповідача спростувати поширену ним інформацію не пізніше п`яти днів з дня набрання рішенням законної сили, а саме: шляхом розміщення Відповідачем в соціальній мережі facebook із зазначенням, що інформація була поширена неправомірна та не відповідає дійсності.
Також необхідно вказати, що дії Відповідача призвели до незавершеного протягом тривалого періоду психічного розладу.
Крім того додатковими психотравмуючими подіями для Позивача є: відсутність каяття і добровільного відшкодування моральної шкоди, невиконання винуватцями передбаченого ст.16 ЦК України зобов’язання, поновити порушенні права, не чекаючи пред’явлення позову, що змусило Позивача зверунтися до суду із позовом про захист порушених прав, нести додаткові витрати на проведення комплексної психолого – соціальної експертизи для надання суду в якості доказу у змагальному судовому процесі. Незавершений генштальт досліджуваної психотравмуючої події завдає тривалих і суттєвих моральних страждань. Внаслідок тривалого психічного напруження Позивач, зазнала сильних душевних страждань, потребує вжиття додаткових заходів для відновлення свого психічного благополуччя. У Позивача, постійно проявляються думки про суїцид, у неї погіршився зовнішній вигляд, суттєво зменшилася вага.
Враховуючи стійкість моральних страждань Позивача, відповідний висновок експерта, зважаючи, що моральна шкода завдається у тому числі і на момент подання даного позову, Позивач, вважає, що обґрунтованим розміром моральної шкоди є 15 000 гривень, які підлягають стягненню з Відповідача.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.
Стаття 23 ЦК України встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі. Перелік не має вичерпного характеру. Отже моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, ЦК не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головне - щоб за їх допомоги можна було вимірити глибину і тривалість страждань (для людей). Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, вона відшкодовується одноразово. Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Таким чином, можливо дійти до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки на нашу думку є доведеним обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав та зазнає Позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірах 15000,00грн.
З огляду на вищенаведене, вважаємо, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь Позивача моральної шкоди у розмірі 15000 гривень 00 копійок є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, Позивач, зазначає що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Керуючись ст. ст. 7-13, 60, 88, 141, 263-265, 273 ЦПК України,
ПРОШУ СУД:
- Визнати поширену _______інформацію відносно _______Недостовірною та такою, що порушує права Позивача на приватне життя.
- Стягнути _______моральну шкоду у розмірі 15 000гривень 00 копійок;
- Судові витрати покласти по відповідача.
Додатки:
______ __________ 26.05.2025