Як скасувати арешт майна через суд, який накладено в рамках кримінальної справи (виграли справу)

Арешт майна, накладений у рамках кримінального провадження, може стати серйозною перешкодою для власника, навіть якщо він не є підозрюваним чи обвинуваченим. Однак законодавство України та практика Європейського суду з прав людини надають ефективні інструменти для скасування такого арешту, якщо він є необґрунтованим або в ньому відпала потреба.

Правові підстави для скасування арешту

Головним нормативно-правовим актом, що регулює це питання, є Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК). Відповідно до статті 174 КПК, власник майна, його захисник або інший законний представник мають право подати клопотання про скасування арешту, якщо:

  • Відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу (наприклад, кримінальне провадження закрито, або майно вже не є речовим доказом).

  • Mayorov V1 1 ukr

  • Арешт накладено необґрунтовано.

Судова практика, зокрема рішення Європейського суду з прав людини, підкреслює, що будь-яке втручання держави у право особи на мирне володіння майном має бути обґрунтованим, законним та пропорційним. Арешт не повинен створювати "індивідуальний та надмірний тягар" для власника.

Приклад із судової практики

Розглянемо ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 757/16912/25-к. Власниця майна, придбаного на електронних торгах «СЕТАМ», зіткнулася з проблемою: на її квартиру був накладений арешт ще у 2013 році в рамках старого кримінального провадження.

Адвокат власниці подав клопотання про скасування арешту, обґрунтовуючи це наступними фактами:

  1. Право власності набуто законним шляхом: Квартира була придбана у 2019 році через відкриті електронні торги, що підтверджується свідоцтвом про право власності та протоколом торгів. Це свідчить про те, що поточний власник є добросовісним набувачем.

  2. Відсутність обґрунтованої потреби в арешті: З моменту накладення арешту (2013 рік) минуло понад 10 років. Майно вже не може бути "речовим доказом", оскільки воно законно перейшло у власність нової особи.

  3. Порушення прав власника: Існування арешту перешкоджає власниці вільно розпоряджатися своєю власністю, що є порушенням статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слідчий суддя, вивчивши аргументи, дійшов висновку, що необхідність у подальшому арешті відпала. Судді були надані достатні докази того, що поточний власник є добросовісним набувачем, і арешт не має обґрунтованої підстави для продовження. У результаті суд задовольнив клопотання та скасував арешт майна.

Поради для власників майна

Якщо ваше майно було арештовано в рамках кримінального провадження, ви маєте право на його захист:

  • Зверніться до суду: Подайте клопотання до слідчого судді (на етапі досудового розслідування) або до суду (на етапі судового розгляду) про скасування арешту.

  • Підготуйте докази: Зберіть усі документи, що підтверджують ваше право власності, законність його набуття та відсутність вашого зв'язку з кримінальним провадженням.

  • Обґрунтуйте свою позицію: Чітко і послідовно викладіть аргументи, чому арешт має бути скасований, посилаючись на норми законодавства та практику ЄСПЛ.

  • ПЕЧЕРСЬКИЙРАЙОННИЙСУДМІСТАКИЄВА

    Справа №  757/16912/25-к

    пр. 1-кс-16196/25

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    28 травня 2025 рокуслідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В., за участю секретаря судових засідань Брачуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката Майорова Василя Олександровича в інтересах ________ про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2013 за № 757/23337/13, у рамках кримінального провадження № 12013000000000087,

    ВСТАНОВИВ:

    Майоров В.О. в інтересах _______ звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.10.2013 за № 757/23337/13, у рамках кримінального провадження № 12013000000000087.

    Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, старший слідчий в ОВС ГСУ МВС України Момотюк О.Б., за погодженням зі старшим прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угрупувань Генеральної прокуратури України Саєнко С.В., звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваної у кримінальному провадженні № 12013000000000087, внесеному до ЄРДР 10.01.2013.

    Клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Момотюк О.Б. суддя задовольнив та наклав арешт на нерухоме майно — квартиру м. Київ, вул Сальського Володимира _______, шляхом заборони його відчуження. Вказана інформація наявна у витязі, який долучається до справи.

    На даний час, квартира за адресою: м. Київ, вул Сальського Володимира (стара назва «Котовського»), _______ належить _______ на підставі свідоцтва про право власності від 29 травня 2019 року. Вказана квартира була придбана через електронні горги «СЕТАМ», як предмет іпотеки (протокол №403454). 

    Право власності виникло у 2019 році. Був поданий запит до поліції про зняття арешту та про надання інформації про кримінальне провадження, але відповіді не отримали. 

    Існування арешту перешкоджає реалізації права власності Заявника, а тому існує необхідність в скасуванні арешту накладеного на вказану квартиру.

    До суду надійшла заява адвоката Майорова В.О. про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.

    Прокурор у судове засідання не з’явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином.

    Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

    Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі № 757/51103/24-к, накладено арешт на квартиру за адресою: м. Київ, вул Сальського Володимира (стара назва «Котовського»), _______

    Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

    Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

    Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

    Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов’язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

    Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

    Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2013, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

    Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов’язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

    Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

    Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

    Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

    Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

    У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

    Разом з тим, квартира за адресою: м. Київ, вул Сальського Володимира (стара назва «Котовського»), буд. 47, кв. 163 належить Монтьєвій Катерині Миколаївні на підставі свідоцтва про право власності від 29 травня 2019 року. Вказана квартира була придбана через електронні торги «СЕТАМ», як предмет іпотеки (протокол №403454), а отже необхідність у продовженні дії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

    Крім того, накладений арешт порушує права володільця майна на розпорядження належним йому майном.

    Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

    За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що підстав вважати, що існує правова підстава для подальшого арешту майна спростовується, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння Монтьєвою К.М. належним їй майном, у зв’язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності.

    Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,

    ПОСТАНОВИВ :

    Клопотання адвоката Майорова Василя Олександровича в інтересах _______ про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2013 за № 757/23337/13, у рамках кримінального провадження № 12013000000000087 – задовольнити.

    Скасувати арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2013 p., по справі 757/23337/13-к у кримінальному провадженні № 12013000000000087 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2013, на квартиру за адресою: м. Київ, вул Сальського Володимира (стара назва «Котовського»), _______ що належить на праві власності _______

    Ухвала оскарженню не підлягає.