Відсутність у розписці - на думку суду - точного словосполучення про передачу грошових коштів саме “в борг”, та “повернення позикодавцю” саме “до” визначеної дати, стала підставою відмови у позові про стягнення суми боргу (ВС КЦС №754/3591/21 від 13.09.20

Фабула судового акту: Чи завжди формалізм виправданий у судовій практиці?

Іноді практика Верховного Суду виглядає, м’яко кажучи, відірваною від реального життя. Адже учасниками правовідносин часто є звичайні люди, які не мають юридичної освіти й можуть не знати всіх тонкощів формулювань у документах. Здавалося б, суд мав би захищати їхні права, не зважаючи на формальні недоліки. Проте в окремих випадках формалізм переважає, що призводить до позбавлення однієї зі сторін її законних прав.

Обставини справи

У березні 2018 року боржник склав розписку, в якій зазначив, що «взяв у позикодавиці 1 015 000,00 доларів США», із поділом на дві суми:

• 500 000,00 доларів США зі строком повернення до 6 березня 2018 року;
• 515 000,00 доларів США зі строком повернення до 23 березня 2018 року.

Оригінал розписки був наданий районному суду під час розгляду справи. Суд першої інстанції ухвалив рішення на користь позикодавиці, визнавши розписку достатнім доказом існування боргового зобов’язання. Проте апеляційний суд і Верховний Суд дійшли іншого висновку.

Правова позиція судів вищих інстанцій

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що у розписці відсутнє:

• Пряме формулювання про отримання коштів у борг.
• Зобов’язання повернути зазначену суму саме позикодавцю.

Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, зазначивши, що:

• Розписка як документ має містити не лише факт отримання коштів, але й пряме зобов’язання повернути їх кредитору до визначеної дати.
• Формулювання «взяв» не дає чіткого підтвердження боргових відносин, оскільки може трактуватися неоднозначно.
• Відповідальність за належне оформлення документів несуть сторони правочину. Якщо формулювання викликає сумніви, сторони можуть звернутися до суду для тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.

Суд також послався на усталену практику Верховного Суду, зокрема постанову від 8 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц, де аналогічна ситуація призвела до відмови у стягненні боргу.

Аналіз ситуації

Ця справа підкреслює проблему формалізму у судовій системі. Формальні недоліки у тексті розписки (відсутність слів «у борг» чи «зобов’язуюсь повернути») стали підставою для позбавлення позикодавиці права на повернення коштів.

З юридичної точки зору, боргова розписка є документом, який підтверджує факт отримання коштів у борг та зобов’язання їх повернути. Проте суди дійшли висновку, що недостатньо прямого підтвердження цих умов у тексті документа.

Чому формалізм переважає?

Формалізм часто стає основою судової практики через:

1. Вимоги законодавства. Суд має оцінювати докази виключно на основі їхнього змісту та відповідності закону.
2. Захист прав усіх сторін. Суворий підхід запобігає зловживанням у випадках, коли документ має двозначне формулювання.
3. Відсутність ініціативи суду. Суд не може самостійно виправляти чи доповнювати умови правочину, якщо сторони цього не вимагали.

Рекомендації для сторін договору

• Завжди ретельно оформлюйте документи, зокрема боргові розписки. Вони мають містити:
  • Чіткий факт отримання коштів у борг.
  • Зобов’язання повернути кошти конкретній особі.
  • Строк повернення боргу.
• Звертайтеся за консультацією до юристів, щоб уникнути неоднозначних формулювань.
• У разі сумнівів щодо змісту документа, подавайте до суду заяву про тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.

Висновок

Ця справа є ілюстрацією того, як формалізм може стати перешкодою для захисту прав. Водночас вона демонструє важливість чіткого оформлення правочинів, щоб уникнути подібних ситуацій. Адже кожне слово у документі має значення, особливо коли йдеться про значні суми коштів.

 

Постанова

Іменем України 

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 754/3591/21

провадження № 61-7591 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного

суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О.,

Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,