Верховний Суд підтвердив право банків розривати ділові відносини з клієнтами за високий ризик: аналіз справи у контексті фінансового моніторингу

У сучасних умовах посилення боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та іншими фінансовими злочинами, банки як суб'єкти первинного фінансового моніторингу (СПФМ) наділені значними повноваженнями для захисту фінансової системи. Одним із ключових інструментів є право на одностороннє припинення ділових відносин з клієнтами, якщо виявлено неприйнятно високий ризик. Цю позицію нещодавно підтвердив Верховний Суд України у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 759/1627/25. Рішення суду підкреслює баланс між правами клієнтів та обов'язками банків відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі — Закон про фінмоніторинг).

Mayorov V1 1 ukr

Ця стаття аналізує деталі справи, правові підстави рішення суду та його наслідки для банківської практики та клієнтів. Інформація базується на офіційних джерелах, зокрема постанові Верховного Суду, та актуальних нормах законодавства станом на грудень 2025 року.

Фабула справи

Справа розпочалася з позову фізичної особи (ОСОБА_1) до АТ «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів. Позивач стверджувала, що банк неправомірно відмовився від підтримання ділових відносин з нею з 12 грудня 2024 року, посилаючись на встановлення неприйнятно високого рівня ризику. Як наслідок, банк закрив її рахунок та заблокував банківську платіжну картку.

Позивач аргументувала свої вимоги тим, що банк не надав достатніх доказів підозрілої фінансової діяльності, не вказав на ненадання інформації для перевірки операцій та не обґрунтував фактичні підстави для таких дій. Вона посилалася на відсутність правових підстав для обмеження банківського обслуговування, вважаючи дії банку протиправними.

Банк, у свою чергу, обґрунтовував рішення абзацом 3 частини 1 статті 15 Закону про фінмоніторинг, який дозволяє СПФМ відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин або проведення фінансової операції, якщо це пов'язано з високим ризиком.

Суд першої інстанції (а згодом і апеляційний суд) відмовив у задоволенні позову, встановивши, що операції по рахунку позивача не відповідали заявленим джерелам надходження коштів. Зокрема, було виявлено:

  • Надходження платежів переважно від різних фізичних осіб без ідентифікації платників через платіжні системи та сервіси.
  • Використання коштів для розрахунків через онлайн-сервіси, зняття готівкою тощо.
  • Перевищення фактичних надходжень над заявленим доходом та максимальною сумою планових операцій.
  • Невідповідність джерел походження коштів.

Ці обставини призвели до формування підозри банком 12 грудня 2024 року, що було документально зафіксовано.

Рішення Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження (провадження № 61-9422св25). Суд погодився з висновками нижчих інстанцій і залишив рішення без змін.

Ключові аргументи суду:

  1. Право банку на одностороннє припинення відносин: Відповідно до Закону про фінмоніторинг, банки як СПФМ мають право відмовитися від ділових відносин з клієнтами, якщо ризик є неприйнятно високим. Це включає розірвання відносин та закриття рахунку. Суд підкреслив, що таке право є інструментом для запобігання легалізації злочинних доходів.
  2. Посилені заходи перевірки: Частина 1 статті 12 Закону зобов'язує СПФМ проводити посилені заходи належної перевірки (due diligence) щодо клієнтів з високим ризиком. У цій справі банк провів аналіз операцій з 2 вересня по 9 грудня 2024 року, виявивши сумнівні транзакції, і склав обґрунтований висновок про підозру.
  3. Документальне обґрунтування: Суд зазначив, що банк надав докази невідповідності операцій заявленим джерелам коштів, перевищення обсягів та інші ознаки підозрілої діяльності. Це відповідає вимогам законодавства, де підозра повинна бути обґрунтованою, але не обов'язково доведеною в судовому порядку на етапі прийняття рішення банком.
  4. Баланс прав: Рішення не порушує права споживачів, оскільки дії банку були пропорційними ризику та спрямованими на виконання державних вимог щодо фінмоніторингу. Позивач не спростувала факти, виявлені банком.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Правовий контекст: фінансовий моніторинг в Україні

Закон про фінмоніторинг, ухвалений у 2019 році та оновлений у 2023–2025 роках, імплементує рекомендації FATF (Financial Action Task Force). Ключові норми:

  • Стаття 6: Визначає СПФМ, включаючи банки, та їх обов'язки з ідентифікації, верифікації клієнтів та моніторингу операцій.
  • Стаття 11: Вимагає ризико-орієнтованого підходу, де клієнти класифікуються за рівнем ризику (низький, середній, високий).
  • Стаття 15: Дозволяє відмову від відносин або операцій при високому ризику, якщо клієнт не надає необхідну інформацію або операції здаються підозрілими.
  • Стаття 20: Передбачає повідомлення Державної служби фінансового моніторингу про підозрілі операції.

У 2025 році Національний банк України (НБУ) оновив Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (Постанова НБУ № 65 від 19.05.2020, з змінами), посиливши вимоги до автоматизованого моніторингу транзакцій. Це включає використання AI для виявлення аномалій, таких як невідповідність доходів та витрат.

Наслідки для практики

Це рішення Верховного Суду має важливе значення:

  • Для банків: Підтверджує автономію в оцінці ризиків, за умови документального фіксування підозр. Банки можуть активніше застосовувати інструменти фінмоніторингу, зменшуючи ймовірність штрафів від регуляторів (до 10% від статутного капіталу за порушення).
  • Для клієнтів: Підкреслює необхідність прозорості в операціях. Клієнти повинні надавати повну інформацію про джерела коштів та уникати сумнівних транзакцій. У разі незгоди з рішенням банку, можливе оскарження в суді, але з високим порогом доказування (клієнт мусить спростувати підозри).
  • Для регуляторів: Сприяє посиленню compliance-систем. У 2025 році НБУ планує впровадити нові стандарти для оцінки ризиків, включаючи перевірку криптоактивів та P2P-транзакцій.

Висновок

Постанова Верховного Суду від 8 жовтня 2025 року у справі № 759/1627/25 є прецедентом, що зміцнює роль банків у системі фінмоніторингу. Вона демонструє, що право на відмову від відносин є не свавіллям, а необхідним механізмом захисту фінансової стабільності. Клієнтам рекомендується дотримуватися прозорості, а банкам — ретельно документувати рішення. Для детальнішого вивчення радимо звернутися до повного тексту постанови на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень або консультуватися з юристами спеціалізованої практики.

Слідкуйте за оновленнями в законодавстві, оскільки у 2026 році очікуються зміни до Закону про фінмоніторинг у зв'язку з інтеграцією з ЄС. Джерело: SUD.UA та офіційні ресурси Верховного Суду.