Підхід до визначення права на торговельну марку та його статусу у спільному майні подружжя

Підхід до визначення права на торговельну марку та його статусу у спільному майні подружжя може варіюватися в різних країнах та юрисдикціях. Наприклад:

У Квебеку, згідно зі статтею 428 Цивільного кодексу, інтелектуальні та промислові права вважаються особистим майном, але плоди та доходи, одержані від них, можуть вважатися спільно набутими.

У Франції, згідно зі статтею L121-9 Кодексу інтелектуальної власності, право на визначення, як використовувати інтелектуальний твір, належить автору або тому з подружжя, який став власником права на цей твір. Грошові доходи, отримані від використання інтелектуального твору або передачі права на його використання, підпадають під загальне право подружнього майна, лише якщо вони були одержані під час шлюбу.

Українське законодавство, зокрема Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг," не містить конкретних винятків для визначення права на торговельну марку як особистого майна подружжя. Законодавство України не встановлює ясних норм, що регулюють цю ситуацію.

СУДОВІ СПРАВИ, ЯКІ МИ ВИГРАЛИ - ПЕРЕХОДЬТЕ ЗА ПОСИЛАННЯМ 

Згідно із Сімейним кодексом України, статтями 57, 58 та 61, визначені випадки, коли майно вважається особистою приватною власністю подружжя. Однак в цих статтях немає конкретних згадок щодо права на торговельну марку.

Отже, право на торговельну марку може вважатися спільним майном подружжя. Це право може бути набуто, наприклад, через реєстрацію позначення як торговельної марки одним із подружжя або на підставі договору про передачу права на торговельну марку.

Для визначення правового статусу торговельної марки та прав у подружжя, яке не перебуває в шлюбі, слід враховувати конкретні обставини та можливо укладати відповідний договір або домовленість. У разі реєстрації торговельної марки за всіма співвласниками, може бути корисним використовувати модель уповноваження або договір щодо розпорядження правами на марку. У випадку, коли право на марку зареєстроване на одного з подружжя, може бути важливою модель згоди для забезпечення взаєморозуміння та правової стабільності.